Сегодня 140 лет с дня рождения Леси Украинки. Этой зимой я побывала на ее могиле, на Байковом кладбище. Мне сложно описать, какие чувства при этом меня охватили и до сих пор бурлят в моем сердце, душе и разуме. Может, все дело, что Леся Украинка для меня неразрывно связана с моей любимой учительницей, Людмилой Афанасиевной. Но вернемся к сегодняшнему дню. Я прочитала, что сегодня большой юбилей у легендарной украинской поэтессы. А по ссылке открылось ее произведение — Перемога. Вот эти несколько рифмованных строк и есть все то, что можно было сказать про мой день. Крепитесь, люди, скоро лето… Весно, весно, – твоя перемога!
ПеремогаЛеся Українка
Довго я не хотіла коритись весні,
Не хотіла її вислухати,
Тії речі лагідні, знадні, чарівні
Я боялась до серця приймати.
«Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, –
Не чаруй і не ваб надаремне.
Що мені по красі тій веселій, ясній?
В мене серце і смутне, і темне».
Все кориться міцній моїй владі:
Темний гай вже забув зимування сумне
І красує в зеленім наряді;
Освітилась огнем блискавиці;
Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним;
Все кориться мені, мов цариці;
І на спів мій веселий озветься,
Бо на нього озвалося все, що живе,
В тебе ж серце живе, бо ще б’ється!»
Та даремна вже та осторога, –
Вже прокинулись мрії і співи в мені…
Весно, весно, – твоя перемога!
14.05.1893
Немає коментарів:
Дописати коментар