Однажды я зашла в книжный магазин и увидела тоненькую книжечку, короткие исстории для души. Некоторые из этих историй поддерживали меня в серые дни, когда что-то не получалось на работе, зарплату задерживали, личная жизнь не складывалась, какие-то глупые ссоры происходили. Время от времени я перечитываю небольшую притчу про человека, не сделал ничего, но стал великим. В каждом из нас есть его частица, у него вышло, значит - и вас все получится!
Самітне життя
Син самотньої матері, народився в низинній місцині. Зростав в иншому поселенні, де працював столяром, аж до тридцятого року життя. Наступні три роки ходив по землі, навчаючи.
Не написав жодної книжки.
Ніколи не обіймав громадської посади.
Не мав власної родини чи дому.
Не закінчував університету.
Не віддалявся далі, як на тридцять кілометрів від місця свого народження.
Ніколи не досягав того, що можна назвати успіхом.
Не мав жодних рекомендаційних листів, лише себе самого.
Йому виповнилось тридцять три роки, коли суспільство збунтувалось проти нього. Його друзі втекли. Сам же був проданий ворогам й засуджений неправедним судом. Його прибили до хреста між двома злочинцями. Коли помирав, виконавці вироку грали в кості на його одежу, єдину власність, якою володів на землі. Коли помер, поклали його до гробу, який йому з милости уділив товариш.
Третього дня ця могила була порожня.
Минуло двадцять віків, і оце сьогодні Він є центром світової історії.
Ніщо так не змінило людського життя на землі: ані військові походи, ані переміщення флотів, ані парламентські наради, ані короновані особи, мислителі чи науковці разом узяті – як це одне самотнє існування.
Бруно Ферреро. Життя – це все, що ми маємо. - Свічадо, 2006
Одинокое существование
Сын одинокой матери, родился в низменной местности. Рос в другом поселении, где работал столяром, вплоть до тридцатого года жизни. Следующие три года ходил по земле, уча.
Не написал ни одной книги.
Никогда не занимал общественной должности.
Не имел собственной семьи или дома.
Не заканчивал университет.
Не удалялся дальше, как на тридцать километров от места своего рождения.
Никогда не достигал того, что можно назвать успехом.
Не имел никаких рекомендательных писем, только себя самого.
Ему исполнилось тридцать три года, когда общество взбунтовалось против него. Его друзья скрылись. Сам же был продан врагам и осужден неправедным судом. Его пригвоздили к кресту между двумя преступниками. Когда умирал, исполнители приговора играли в кости на его одежду, единственную собственность, которой владел на земле. Когда умер, положили его в гроб, который ему по милости выделил товарищ.
На третий день эта могила была пуста.
Прошло двадцать веков, и вот сегодня Он является центром мировой истории.
Ничто так не изменило человеческой жизни на земле: ни военные походы, ни перемещение флотов, ни парламентские совещания, ни коронованные особы, мыслители или ученые вместе взятые - как это одно одинокое существование.
Бруно Ферреро. Життя – це все, що ми маємо. - Свічадо, 2006
Немає коментарів:
Дописати коментар